Кожен з нас має індивідуальний простір, наповнений своїми потребами і бажаннями, в якому діють свої закони і правила. Це простір захищений психологічними межами, оберігає інтереси особистості.
Встановлюючи кордони, ми в першу чергу вирішуємо для самих себе, яка поведінка по відношенню до нас буде розумною і безпечною для нас, не зруйнує нас як особистість. Кордони не створюються для того, щоб змусити когось щось зробити. Ми їх встановлюємо для самих себе, і таким чином ми показуємо, що відповідаємо за свою власну долю, за те, що припустимо і що неприпустимо робити по відношенню до нас.
Здорові кордони:
- НЕ встановлюються для нас кимось іншим
- НЕ завдають нам болю
- НЕ є жорсткими і нерухомими
- НЕ втручаються всередину нашої особистості
Існують переконання, через які людина дозволяє порушувати свої особистісні кордони
Наприклад, такі уявлення про себе:
“Якщо у мене є щось своє (межі), – я поганий”.
Подібне переконання дозволяє іншим контролювати ваше життя. Коли людина відкрита для контролю над нею іншими людьми, вона вважає, що самостійно вирішувати, що робити зі своїм життям, – егоїстично. Якщо ви поділяєте це переконання, інші люди можуть цим користуватися задля власної вигоди.
“Я повинен робити все, чого хочуть від мене інші”.
Це переконання близьке до попереднього: готовність подарувати своє життя іншим, виконувати їх бажання на шкоду власним інтересам. Іноді подібна жертовність проявляється по відношенню до вузького кола близьких людей: часто ми дозволяємо їм все, боячись втратити їх любов і прихильність.
“Мої потреби не такі вже й важливі”.
Людина ставить щось або когось вище власних інтересів, відмовляється від особистих потреб – наприклад, свою справу (роботу) вважає важливішою за самого себе і в підсумку перетворюється в придаток, додаток до неї, стає залежною від своєї компанії. Буває і зворотне переконання, завдяки якому людина порушує чужі кордони: “Мої потреби є найважливішими”.
«Я відповідальний за інших”.
В цьому випадку ми маємо справу з відчуттям надмірної відповідальності людини за дії інших людей і, як наслідок, невмінням делегувати обов’язки і повноваження. Або ж це почуття відповідальності за сім’ю, коли успішній людині доводиться “везти на своїй спині” численних родичів.
Або такі уявлення про інших:
“Вони зненавидять мене, якщо я скажу” ні “.
Ірраціональне переконання, що люди відкинуть вас, якщо ви встановите обмеження на те, що робити і чого не робити для них.
Насправді важливо вміти сказати слово “Ні”, оскільки воно позначає наші кордони і, таким чином, ми попереджаємо іншого про їх порушення. Промовляючи “ні”, ми даємо іншим людям зрозуміти, що існуємо окремо від них і самі керуємо своїм життям.
“Люди прагнуть управляти і маніпулювати мною”.
Той, у кого погано розвинене почуття власного “я”, боїться маніпуляції і контролю з боку оточуючих. Так, до прикладу, люди інколи відмовляються будувати близькі стосунки, бо вони переконані, що інші не можуть їх любити – їм щось від них потрібно. Звідси ж виникає страх встановлювати партнерські відносини.
“Інші відмовляться виконувати мої прохання”.
Деякі люди з дитинства винесли уявлення про те, що пряме вираження бажань негідно або егоїстично. В результаті вони не вміють просити допомоги навіть у тих випадках, коли це дійсно необхідно.
Таке переконання часто властиво тим, хто багато чого досяг у житті. В результаті виявляється, що зусиль на досягнення цілей витрачалося у багато разів більше, ніж в разі грамотного звернення за допомогою.
ЩО РОБИТИ ?
Для того щоб зрозуміти, що ви можете дозволити іншим, спочатку необхідно усвідомити себе або, кажучи науковою мовою, сформувати адекватну Я-концепцію.
Важливо полюбити своє тіло, ясно усвідомлювати свої почуття, внутрішні установки, дії, думки, здібності, рішення, бажання і обмеження. У формуванні Я-концепції важливу роль відіграє постановка цілей, бачення майбутнього.
Рекомендуємо відповісти собі на такі питання:
- Яке місце в моєму житті займають відносини з партнером (партнерами)?
- Чи продовжую я хворобливі і спустошливі відносини, щоб уникнути почуття самотності (власної нікчемності, безпорадності, непотрібності і т.д.)?
- Скільки часу я готовий витрачати на ці відносини?
- До якої міри я дозволяю партнеру (партнерам) втручатися в мої справи?
- Що для мене важливо в житті (насправді важливо!)?
- Від чого я можу відмовитися?
Наші кордони безпосередньо пов’язані з особистими цінностями, тому необхідно визначити, що для вас більш, а що менш цінне; чим ви готові пожертвувати, а чим ні.
Звичайно, встановлені кордони ніколи не будуть дотримуватися повністю. Але, встановивши кордони, можна визначити, яке місце у вашому житті займають відносини: з собою і з іншими. На що я готовий заради них?
Визначення, кордонів, – це самопізнання. Його мета – пізнання себе як особистості, своїх властивостей і здібностей, слабких і сильних сторін. Самопізнання включає в себе пошук власного місця в житті, визначення своїх інтересів, потреб, мотивів, ідеалів, цілей, переконань. Самопізнання відбувається під час рефлексії, обмірковування прийнятих рішень, в порівнянні себе з іншими людьми.
Особистість, чиїми інтересами знехтували, відчуває себе ображеною і пригніченою. Порушення особистісних кордонів неминуче веде до дискомфорту. Пізнання причин зіпсованогонастрою, пригніченого стану, раптового роздратування надасть можливість знайти способи, як послабити неприємні переживання або повністю їх подолати.
Але ще більш цінно, що, орієнтуючись в можливих “підступних зазіханнях”, можна в якості профілактики передбачити свої відповіді, реакції і дії на безтактні або відверто ворожі випади.
І ще один акцент. Якими б білими і пухнастими не вважали ми самі себе, важливо усвідомити, що і з нашого боку бувають посягання на чийсь особистий простір.
Знання того, якими бувають завуальовані атаки на психологічні межі особистості, значно підвищує шанси на коректну взаємодію.
