Мітки: Стрес

У Покровську відбулась соціально-психологічна акція «Душевне тепло»

Сьогодні хочемо познайомити вас трохи більше із діяльністю Центру психосоціальної реабілітації м. Покровськ.

За рік свого існування Центр у Покровську вже реалізував багато проектів, що мають на меті соціально-психологічну підтримку дорослих та дітей, постраждалих від війни в нашій країні.

Семінари, воркшопи, тренінги, соціальні акції та ініціативи проводяться Центром за підтримки Мальтійської служби допомоги України та уряду Німеччини.

Команда Покровського Центру, сучасна та прогресивна, постійно обирає для своїх заходів цікаві і оригінальні формати.

Зокрема у жовтні Центр провів соціально-психологічну акцію «Душевне тепло» у форматі психологічного кафе.

У заході взяли участь близько 50 практичних психологів, соціальних працівників та спеціалістів кризових служб, які безпосередньо працюють  з населенням поблизу лінії розмежування. До акції долучилися колеги з Покровська, Дружківки, Мирнограду, Добропілля, Новогродівки, Селидового, Покровського та Добропільського районів Донеччини.

Фахівці Центру підготували незвичайні локації для учасників – піцерія «Назустріч щастю» (створення піци з наповнювачами, що приносять щастя), кондитерська «Натхнення, як стиль життя» (створення солодощів, які спонукають до натхнення), бар «Баланс» (виготовлення коктейлю гармонії). На завершення свої майстер-класи представили Павло Горбенко (м. Київ) з тілесно-орієнтованими прийомами стабілізації емоцій, Плохих Віталій (м. Дніпро) з психотерапевтичною технікою подолання стресу «Майндфулнес».

 

 

Стрес: симптоми, профілактика та опанування

Стрес є причиною чи не 90% всіх захворювань. Він послаблює імунітет, порушує роботу всіх систем організму, у стані стресу відбувається порушення обмінних процесів. Відбувається зміна ваги тощо. Стрес просто «спалює» тіло зсередини. Все це згубно впливає на психологічний та фізичний стан людини. У стані стресу також виникають тривожність, депресія, неврози, емоційна нестійкість та зміни настрою, або, навпаки, перезбудження, агресивність, безсоння, підвищена стомлюваність та інше. Поряд з цим, стрес також слід розглядати як захисну реакцію організму на зовнішні впливи, адже організм за допомогою стресового реагування мобілізує себе на самозахист, а також  на пристосування до нової ситуації, адаптацію до неї.

Симптоми стресу:

– сильна стомлюваність, неуважність;
– дратівливість, агресія;
– тривожність, зайве занепокоєння;
– безпричинні страхи;
– розлади пам’яті;
– регулярні фізичні недуги;
– складнощі в стосунках у сім’ї або з близькими, проведення менше часу з ними;
– відсутність бажання повертатися/влаштовуватися на роботу або неефективність на роботі;
– відчуття відчуженості, малозначущості у суспільстві.

Ваші особистісні якості та суспільні чинники можуть посилювати або послаблювати стресові реакції, впливаючи на їх тип, інтенсивність, тривалість та результат. Враховуючи, що зазвичай нам важко підготуватися до тієї чи іншої стресової ситуації завчасно, ми можемо тяжко переживати сам момент напруження. Але попередити «зрив» та підготувати себе до стресових подій, вийти «переможцем» із стресової ситуації – можна.
Суспільна підтримка є важливим ресурсом збереження психологічної стійкості людини в стресових ситуаціях. Багато фахівців відзначають, що позитивне (доброзичливе та сприятливе) соціальне оточення (сім’я, друзі, колеги, група однодумців також може бути одним з найважливіших чинників стресостійкості людини. Ще один ресурс для підвищення стресостійкості – психологічна компетентність (тобто практична обізнаність) людини, рівень його психологічної освіченості і культури.

Що варто робити аби опанувати стрес?

– достатньо відпочивайте;
– якомога регулярніше їжте та пийте воду;
– спілкуйтеся та проводьте час із родиною та друзями;
– обговорюйте проблеми із тим, кому довіряєте;
– займайтеся тим, що допомагає вам розслабитись (гуляйте, співайте, моліться, грайте з дітьми);
– робіть фізичні вправи;
– визначте безпечні способи, як допомагати іншим під час кризи, а також беріть участь у діяльності громади.

Чого НЕ варто робити, аби опанувати стрес?

– не вживайте алкоголь або інші психоактивні речовини і не куріть;
– не спіть увесь день;
– не працюйте без відпочинку і не розслабляючись;
– не відсторонюйтеся від друзів та близьких;
– не нехтуйте елементарною особистою гігієною;
– не скоюйте насильство.

І ще декілька корисних практичних порад, які допоможуть вам почуватися краще:

 

– Не соромтеся плакати!

 

 

Наш організм однаково реагує на фізичний і душевний біль – сльозами. Емоційний виплеск зменшує вплив психотравмуючих факторів, зменшує ймовірність нервових розладів. Дозвольте собі забути про гендерні стереотипи ( «чоловіки не плачуть», «чоловіки повинні бути сильними» тощо).

 

– Спробуйте виробити корисні звички

 

 

Починайте свій ранок з ложки меду, розведеної у склянці теплої води, або води з лимоном, а також намагайтеся вживати «сонячні продукти» а саме овочі та фрукти. Щовечора робіть вправи для розслаблення м’язів плечового поясу, розминайте м’язи плечей, шиї, розтирайте руки, ноги.

 

– Заспокоювальне дихання

 

Не забувайте відпрацьовувати кілька разів на день заспокоювальне дихання: вдихаємо носом, видихаємо ротом, видих має бути довший за вдих.

 

– Обмежуйте кількість інформації, що ви отримуєте та сприймаєте

 

 

Звертайте увагу лише на якісно важливі матеріали, слухаючи чи читаючи щоденні новини фокусуйтеся на позитивних сюжетах, не концентруйтеся на негативні. Слід пам’ятати, що в багатьох ЗМІ існують свої «прийоми»:  матеріали негативного та скандалістського характеру задля створення хвилюючого видовища. Водночас пам’ятайте, що повна відсутність важливої, критично виваженої інформації може посилювати вашу невпевненість.

 

– Більше контактуйте із тваринами

 

 

За нагоди більше контактуйте із тваринами, адже таке «спілкування» дуже позитивно впливає на внутрішній стан людини, полегшує напруження. До найвідоміших терапій можна віднести іпотерапію (коні) та каністерапію (собаки).

 

– Підтримайте близьку людину

 

 

Якщо ваш товариш засмучений, не проходьте повз нього, запитайте що сталося: «Як ти себе почуваєш?», «Що можеш зробити для себе зараз, щоб покращився твій настрій?». Навіть у найважчій ситуації можна зробити для себе і своїх друзів щось приємне (чи хоч би помріяти про це, дати/отримати добру пораду).

Якщо ви не відчуваєте покращення свого емоційного стану, без остраху звертайтеся за консультацією до психолога.
І пам’ятайте, сильна людина не соромиться звернутися за допомогою. Дуже часто вирішення складної задачі досягають саме ті, хто вчасно звернувся по допомогу.

Дбайте про своє психічне здоров’я!

Кінофільми, які допомагають зрозуміти реакції на фрустрацію, стрес і травму і знайти слова для вираження почуттів і розради

Оксана Залесська – психолог, спеціаліст Центру психосоціальної реабілітації НаУКМА

 «Іноді мистецтво і культура допомагають нам знайти слова, щоб висловити те, що складно висловити.  Допомагають відчути причетність і розтопити самотність.
Дивіться кіно, разом з дітьми, з колегами і друзями.
Відчувайте, думайте і знаходьте нові рішення.
Приємного перегляду і цікавих ідей!»

 

 

 

 

«Заборонені ігри» (фр. Jeux interdits) (1952)

 

Фільм Рене Клемана, що вийшов у прокат в 1952 році.
Екранізація роману Франсуа Буайе «Таємні ігри» (фр. Les jeux inconnus, 1947).
Лауреат премій «Золотий лев» і «Оскар».

В основу фільму покладена історія маленької дівчинки, яка втікає з-під бомбардувань
в Парижі, яка втратила батьків. Показані архетипічні механізми обробки травми.

 

 

 

 

 

 

 

«Саммерхілл» (2008)

Режисер фільму – Джон Іст.

В основу фільму покладена історія реально існуючої з 1921 року і розташованої в містечку Лейстон в Саффолку експериментальної школи «Саммерхілл». Її засновник, Олександр Нілл, автор унікальної методики виховання дітей на основі самоврядування. Школа повністю управляється учнями і славиться своїми досягненнями.

Педагоги і діти живуть душа в душу, в школі панує повна гармонія і освітня, і виховна. Противники цього шкільного експерименту, які називали школу не інакше як «роби-що-хочеш», робили неодноразові спроби її закрити. Однак вчителі разом зі своїми учнями (як колишніми, так і справжніми) відстояли право на існування своєї школи. Адже її заслугою давно стали здорові і вільні діти, чиє життя не зіпсоване страхом і ненавистю.

 

«Розповідь верблюда, що плаче» (2003)

Режисери: Бямасурен Даваа, Луїджи Фалорні

Це дуже глибокий фільм про те, як потрібно поводитися з травмою і супротивом.
Потрібно знайти мелодію, яка зможе розтопити лід і висловити біль.

Весна в пустелі Гобі, Південної Монголії.
Сім’ї кочових племен зупиняють свій рух, щоб допомогти верблюдам народити.
І одна з матерів несподівано відмовляється від свого верблюда. Тепер кочівники змушені годувати і виховувати малюка. Але молока не так багато, а вони в пустелі, надій на порятунок малюка зовсім мало, але вони є.

 

 

 

 

 

 

«Чуча» (1999)

Режисер –  Гаррі Бардін.

Якщо ти маленький, а навколо одні дорослі та до тебе нікому немає діла – це сумно.
Але якщо це ще відбувається в новорічну ніч, то це – ще більший смуток.
Фільм про хлопчика, який сам собі змайстрував з старих, непотрібних речей дуже потрібного йому друга – Чучу. І, як завжди буває в казках, Чуча ожив…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Думками на виворіт» (2015)

 

Американський 3D комп’ютерно-анімаційний комедійно-драматичний фільм,
знятий Пітом Доктером.

Фільм від Піксар про процеси, що відбуваються всередині дитини, що переживає складні часи (переїзд, дорослішання, конфлікти).
Увага приділена емоціям і їх основній ролі в регуляції психічної рівноваги і адаптації до нового досвіду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Конфлікт» (1983)

Режисер фільму Гаррі Бардін.

Показані стадії розвитку конфліктів між народами. Історія практично всіх міжнародних конфліктів.
Герої фільму – звичайні сірники. Сварка, що почалася через дрібницю, перейшла в справжній бій …

У фільмі використано музику композитора Алессандро Марчелло «Концерт для гобоя і струнних ре мінор, 2-га частина” Адажіо “» (Alessandro Marcello – Concerto for Oboe and Strings in d-moll, 2nd movement ‘Adagio’).

 

«Маленький принц» (2015)

Режисер фільму – Марк Осборн.

Поки людина вірить у казки, вона щаслива, вона може жити і радіти, як один з головних героїв мультфільму «Маленький принц».
Старий авіатор, незважаючи на свій вік, ні на хвилину не припиняв фантазувати. Одного разу поруч з його будинком оселилася родина – досить неприємна, явно зарозуміла дама, і її мила дочка. Весь час дівчинки розписано по хвилинах, сувора мама подбала про те, щоб її дитина не тинялася без діла. Тільки вона занадто захопилася, так як дівчинці ніколи навіть просто закрити очі і помріяти, а це так важливо для дітей!

Дивлячись на це, авіатор зібрав з паперу літачок і запустив його в напрямку сусідів. Дівчинка, впіймавши його, дізнається про те, що старий хоче розвеселити її. Він давно шукав дитину, якій можна розповісти про легенду про Маленького Принца і зірках, так далеко розташованих від Землі. Юна героїня дуже захопилася цією новиною, вона з радістю забула про всі накази матері і справах, які повинна встигнути виконати до сну. Залишається тільки відремонутвати старий літак і відправитися в незвичайну подорож разом з новим другом. Їх чекають небезпеки і чарівництво, сміх і сльози, а головне – дівчинка дізнається, що таке справжня дружба.

 

«Понетт» (1996)

Режисер – Жак Дуайон.
Фільм про переживання втрати.
Мати головної героїні загинула в автокатастрофі. Дівчинка намагається впоратися з власними почуттями і відновити внутрішню рівновагу.
Навколишні дорослі і діти іноді не зовсім здатні співпереживати і підтримувати дівчинку, часто через власний страх перед смертю, втратою близьких і горюванням.

 

 

 

 

«Джон» (1969)

Режисери: Джеймс Робертсон, Джойс Робертсон.

Фільм розповідає про значення прихильності, вплив розлуки на психофізіологічний розвиток дитини.
Дослідження, зроблені на основі цього фільму підтвердили взаємозв’язок присутності близької людини на подальше життя дітей, а також підтвердили факт того, що рання розлука може привести до психічної травми.

Розвиток резільєнтності – соціальної і психологічної стійкості до стресу

Резільєнтність (resilience) стає популярним брендом серед організацій. Вважається, що саме здатність людини, або системи зберігати стійкість під впливом зовнішніх і внутрішніх загроз, не втрачаючи темпів розвитку стане вирішальною конкурентною перевагою у майбутньому. Для України, яка знаходиться у стані війни, це питання виживання.

Проте більшість людей розуміють резільєнтність лише як спосіб розслабитись і уявляють при цьому йогів з просвітленими посмішками. Це дуже спрощене уявлення.

Починаючи з 70-х років у світі ведуться систематичні дослідження резільєнтності на рівні людини, родини, організації та громади.

Один з важливих висновків полягає в тому, що резільєнтність це не стала риса характеру, а процес, який залежить від контексту, культурних відмінностей і динаміки ситуації. Почасти те, що працює в гарячій точці конфлікту, навіть для тієї ж самої людини чи групи, може не спрацювати у наступних фазах.

Програми, спрямовані на розвиток стійкості до стресу, які не враховують цього і не побудовані на систематичних якісних і кількісних дослідженнях, можуть виявитись не ефективними, або навіть зашкодити.

Наприклад, Центр психічного здоров’я НаУКМА вивчає резільєнтність серед дітей, дорослих і родин на Сході України протягом останніх 4 років. Поверхневий погляд на ситуацію стресу зараз, який можна чути навіть серед експертів: війна і спричинені нею травматичні переживання є основною загрозою для психосоціальної стійкості населення у прифронтовій зоні. Детальне і глибоке вивчення проблеми, робить наші уявлення більш точними. Так, контент-аналіз глибинних інтерв’ю серед школярів показує, що більшою за страх війни є проблема конфліктних стосунків у родинах. Мова йде не тільки про насильство у сім’ї та алкоголь, але і про сварки між членами родини, які спричинені різними поглядами, зростанням економічних і соціальних проблем, відсутністю навичок спілкування між батьками. Страх війни також відіграє вагому роль, проте зумовлений він переважно новинами у мас-медіа, а не зброєю. Важливі деталі, саме вони вирішують, наскільки ваше втручання буде влучним.

Щоб допомогти родинам на Сході України, необхідно будувати стратегію, що врахує спільнотні особливості, які можуть відрізнятись навіть від одного населеного пункту до іншого.

Це твердження актуальне і для організацій. Гарна програма з розвитку резільєнтності в організаціях повинна базуватись на системному якісному дослідженні і не обмежуватись стандартним тренінгом з подолання стресу для працівників. Те, що спрацювало у сусіда, може бути даремною тратою часу і зусиль для вашої організації. Проте є і уніфіковані підходи. Зазвичай, ефективними будуть програми, які включають різні рівні впливу від людини до організаційних субсистем і організаційного контексту.

Якщо Вас зацікавила тема резільєнтності, пропонуємо декілька методичних рекомендацій, які Центр психічного розвитку НаУКМА розробляв для навчальних закладів на Сході України, а також для підготовки соціальних працівників до роботи в умовах військового конфлікту тут, тут і тут.