5 порад щодо статевого виховання від Валентини Самусь

5 порад щодо статевого виховання від Валентини Самусь

Сексуальна освіта – це тема палких дискусій. В Україні протидія їй досить потужна, особливо серед релігійних організацій та батьків, які вважають, що діти про все дізнаються після весілля. Але і в країнах, де така освіта є загальнообов’язковою, теж є незадоволені.

З одного боку, дехто боїться, що будь-яка інформація спонукатиме дітей цікавитися питаннями сексу раніше, ніж того варто, але з іншого — ми живемо не в інформаційному вакуумі, і підлітки все одно знайдуть відповіді на запитання, що їх хвилюють — і часто в досить спотвореному вигляді.

Чи можливі в такому випадку якісь універсальні поради щодо сексуального виховання дітей, які підходять геть усім незалежно від їхніх культурних та релігійних переконань? Я спробую такі сформулювати.

 

  1. Не кажіть неправди. Всі батьки іноді трохи хитрують з дитиною, коли не готові до конфлікту або плачу. «Крамниця з морозивом вже зачинилася» – іноді кажемо ми, коли немає сил пояснювати дитині, що досить вже солодкого на день, чи ми настільки втомлені, що йти до магазину вже не в силах. Але коли це стосується питань освіти, такий підхід абсолютно недопустимий. Звичайно, мало хто зараз серйозно говорить дитині, що її “приніс лелека” або “знайшли в капусті”. Але слів про те, що “дорослі дуже люблять один одного і тоді з’являються діти” на якомусь етапі стає теж недостатньо. Відсутність інформації запускає механізм пізнання через фантазування: дитина починає питати “а мене тато теж любить, чи це значить, що в мене буде дитина?” “А ще любить бабуся, і, можливо, вихователька, вони завагітніють?” Часто невідоме чи незрозуміле стає причиною страхів. В результаті діти бояться завагітніти від поцілунків чи туалету, бо механізм цього процесу зовсім не прояснений.

 

  1. Називайте речі своїми іменами. У статевих органів є назви — так само, як і в інших частин тіла. Ми вчимо з дітьми слова “очі”, “ротик” і “носик” ще в перший рік дитини, а слова “вульва” і “пеніс” часто в аж середній школі. Ці слова абсолютно пристойні і допомагають дитині формувати цілісний образ тіла. Слова “піхва”, “уретра”, “головка”, “анус” допоможуть краще розібратися у механізмах роботи тіла. Вони не потребують евфемізмів. Так само, як ми не називаємо пальці “змійками”, нам нема необхідності називати пеніс “краником”.

 

  1. Визнавайте тілесні кордони дитини і заявляйте про власні кордони. Дитина має право на своє тіло від народження. Коли вона вже може висловити згоду чи незгоду щодо доторків та поцілунків, з нею варто рахуватися. Коли ми кажемо “давай тітонька тебе потримає”, чи “поцілуй бабусю на прощання”,  а дитина каже “ні”, то для нас це має бути “ні”. Те саме стосується кордонів дорослих: якщо дитина робить вам щось неприємне, сміливо відмовляйте. Якщо дитину вчать слухатися дорослих і бути чемною, їй важко буде проявити спротив у випадку насильства. Розуміння власних рамок і кордонів має працювати і у розумінні кордонів інших. Якщо дитина дошкільного і старшого віку хоче ходити з вами в душ чи засинає, тільки тримаючись за груди, треба вчитися казати їй “ні”. Вміння говорити і чути це слово “ні” — важлива частина емоційного  дорослішання.

 

  1. Відповідайте на питання в межах інтересу. Часто чую питання, чи не рано про щось знати. Відповідь проста: якщо дитина запитала, то не рано. Якщо ви відмахнетеся від неї, то вона дізнається про це з інших джерел, які ви точно не зможете проконтролювати. Але і зайві подробиці можуть ускладнити сприйняття. Загальна ідея полягає в тому, щоб відповісти на питання і чекати уточнень. Якщо їх нема, значить, інформації поки достатньо.

 

  1. Говоріть про стосунки. Навчайте дітей різноманітності людських почуттів і стосунків. Часто підлітки займаються сексом у пошуках близькості та прийняття. Але ж існує безліч почуттів між людьми та їх проявів – дружба, закоханість, інтерес, ваблення, симпатія, близькість. Можна гуляти, готувати разом їжу, обговорювати фільми, обійматися під ковдрою і робити безліч інших справ, поглиблюючи близькість як пара. Якщо різноманітність почуттів і їх проявів не знайома, то секс стає єдиним проявом близькості, не в останню чергу завдяки фільмам та музичним кліпам.

 

Ну і найбільш загальна порада – залишайтеся для дитини тим, до кого можна підійти з будь-яким запитанням, і отримати підтримку, а не покарання, тоді більше шансів не пропустити ситуацію небезпеки.

З 17 травня в Центрі психосоціальної реабілітації стартує група “Наука про стосунки” для підлітків 12-15 років. Детальніше про групу ви можете дізнатися за посиланням: https://www.facebook.com/events/121149782081182/

 

В Покровську відбувся фестиваль сучасних психотехнологій «Психологічна Донеччина»

23 квітня в Покровську відбувся перший  фестиваль сучасних психотехнологій «Психологічна Донеччина», організований Центром психосоціальної реабілітації НаУКМА м. Покровська за підтримки уряду Німеччини України та Мальтійської міжнародної служби допомоги України. Захід був присвячений Всеукраїнському дню психолога, який традиційно відзначається у квітні.

 

У заході взяли участь близько 100 психологів з 25 міст та районів Донецької області, які працюють в сфері освіти, у мобільних бригадах, кризових і соціальних службах, психологи – волонетри. Гостями фестивалю стали психологи та психотерапевти з м. Києва, Дніпра та міст Донецької області.

 

 

 

 

На 10 майстер-класах психологи навчалися технікам та прийомам за різними напрямками  сучасної психології та психотерапії:  психодрами, сімейної терапії, арт – технологій, транзактного аналізу,  бодинаміки, гештальттерапії.

Всі учасники фестивалю висловили вдячність за проведений захід та виразили бажання зробити його традиційним.

 

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА: ЯК ПОДОЛАТИ АГРЕСІЮ

Олена Костюк –  кандидат психологічних наук, когнітивно-поведінковий психотерапевт,  спеціаліст Центру психосоціальної реабілітації НаУКМА. 

Агресія – це поведінка, що порушує психологічні, фізичні чи інші межі іншої людини чи людей (в т.ч. й аутоагресія, що направлена на самого себе).

В основі агресивної поведінки знаходяться емоція злості: від легкого роздратування до нестримної люті. На противагу поширеній думці, що злість це дуже шкідлива емоція і бажано її уникати або стримувати (придушувати), хочеться відмітити, що вона є дуже важливою і корисною. Саме злість фокусує нашу увагу на загрозах, що можуть нам зашкодити, мобілізує наше тіло та психіку до боротьби або втечі від «ворога», сповіщає «супротивнику», що ми будемо відстоювати свої межі чи інтереси. Проблемною злість стає лише тоді, коли виникає занадто часто, занадто сильна або така, що суттєво впливає на наше життя негативним чином: псує стосунки, призводить до руйнування сталих відносин, є невиправдано деструктивною по відношенню до речей чи людей.

Що ж робити, коли злість та агресивна поведінка стали на заваді вашого життя?

1. Спочатку дуже важливо усвідомити, що ви відчуваєте злість та в якій мірі. Чудово якщо ви зможете виразити це в словах. Наприклад: «Я роздратований/втратив рівновагу», «Я відчуваю злість», «В мені наростає гнів/лють» і т.ін.

2. Спробуйте також визначити які причини призвели вас до такого стану та зменшити або компенсувати їх вплив на себе. Найчастіше викликають такі емоції наступні чинники:

· фізіологічні причини (деякі хвороби, гормональні порушення, надмірна втома, деякі медичні препарати, зловживання алкоголем, наркотиками та ін. психоактивними речовинами, голод чи спрага і т.д.);

· психологічні причини (психологічна занедбаність в дитинстві, пережиті психологічні травми та недоліки виховання, надмірне інформаційне перевантаження, особливо негативного змісту, установки, особливості сприйняття стресових ситуацій та надане їм негативне значення);

· соціальні причини (наслідування агресивної поведінки перш за все батьків, друзів, кіногероїв і т.п., соціально-побутові, економічні, фінансові складнощі, війни, революції та ін. екстремальні ситуації й соціальні напруження).

3. Знайдіть свій спосіб переключитися з негативної емоції на щось більш позитивне, якщо вважаєте, що прояв вашої злості матиме негативні наслідки:

· глибоке дихання, медитацію, приємні спогади чи мрії, що знизять напругу та сприятимуть релаксації;

· спортивні активності, прогулянки, перегляд захоплюючого фільму та читання книжок, що дадуть змогу відволіктися, переключитися на інше;

· аутогенні тренування, позитивні афірмації й т.ін., які змінять сприйняття того, що відбувається

4. Відшукайте безпечні форми прояву злості. Часто проблеми створює не сама злість, а способ її висловлення. Важливо не плутати соціальні заборони на грубість, ненормативну лексику, рукоприкладство з забороною на самі емоції. Намагайтеся донести свої почуття з приводу ситуації, а не претензії до співрозмовника.

5. Вирішуйте свої проблеми по можливості відразу. Адже їх накопичення буде додатковим чинником роздратування. Якщо конфліктної ситуації уникнути неможливо, обговорюйте тільки той привід, який викликав ваші негативні емоції, не пригадуйте все, про що ви мовчали до цього часу.

6. Якщо попри все вам не вдається опанувати себе, візьміть тайм-аут зі співрозмовником на той час, який потрібен вам, щоб заспокоїтися, проаналізувати ситуацію та виробити по відношенню до неї зважену позицію. Після цього можете продовжити розмову.

Дбайте про себе та будьте чесними та щирими один до одного!

 

Говоримо про жіночність – зустріч з іміджмейкером Аліною Арлін

Жіночність. Це поняття знайоме усім, та кожен розуміє його по-своєму.
Саме про жіночність та жіночний імідж ми говорили 25 січня на зустрічі з іміджмейкером Аліною Арлін.
На думку Аліни, кожна жінка є гарною і жіночною, варто лише підкреслити її індивідуальність і найкращі риси.
“Жінкою не народжуються, жінкою стають”. (с) Сімона де Бовуар – саме цю цитату приводить в приклад ведуча.

І в роботі над іміджем кожна складова є рівноцінною.
То з чого ж власне складається імідж?
Більшість людей, говорячи про імідж, згадують лише зовнішній вигляд: одяг, аксесуари…
Та імідж – поняття більш глибоке.
Імідж (від англ. image – образ) – це наше відображення в очах інших людей. Він включає в себе не тільки зовнішній, а і внутрішній світ людини: настрій, особливості характеру, те, який посил  несе в собі людина, ЩО хоче показати оточуючому світу. Тому дуже важливою є увага і турбота про себе – це наповнює і гармонізує наш внутрішній світ.
А те, що ми вдягаємо, що розповідаємо про себе у соціальних мережах, що і як ми їмо, із ким спілкуємося,  чим цікавимося, які цілі перед собою ставимо – усі ці речі також справляють враження на оточуючих, формуючи наш імідж.

“Що мені сьогодні вдягнути?” – з цим питанням щодня стикається кожна жінка.
Для цього Аліна пропонує задати собі ще одне питання “Що я сьогодні хочу сказати оточуючим?”.
“Я приваблива, витончена, сексуальна, йду на побачення” – звичайно в такому разі туфлі на шпильках і сукня будуть як ніколи доречні.
“Я впевнена у собі леді, іду на ділову зустріч” – в такому разі впевненості вам додасть більш стійкий зручний каблук і брюки. Прямі лінії в образі додають впевненості.
Що ж до фігури – параметри не мають значення. Худорлява статура чи пишні форми – важливо лише дотримуватися пропорцій і не шукати у собі недоліків. Підкреслюйте свою індивідуальність і будьте у гармонії із собою. Адже саме ваші особливості і ваша індивідуальність – це та родзинка, яка притягує до вас увагу.

Ось такі висновки з нашої першої зустрічі з Аліною Арлін. Із нетерпінням чекаємо наступної зустрічі жіночого клубу в Центрі психосоціальної реабілітації, яка відбудеться 1 лютого о 18:00. Будемо дивитися кіно про жіночність і чуттєвість видатних жінок Голлівуду!

До нових зустрічей і нових вражень!

Відбулась мистецька громадська акція “Кольорова витинанка” в Центрі психосоціальної реабілітації!

27 та 29 грудня у приміщенні Центру психосоціальної реабілітації НаУКМА пройшла мистецька громадська акція для дітей та дорослих “Кольорова витинанка”.


Організатори акції: Центр психосоціальної реабілітації НаУКМА та Громадська організація “Школа громадської відповідальності” за фінансової підтримки Мальтійської служби допомоги та Німецької гуманітарної допомоги.

В рамках майстер-класу діти з батьками втілювали у паперових витинанках свої найзаповітніші мрії, заряджалися святковим духом найулюбленіших для кожного новорічних свят, занурилися у творчість і світ власних фантазій.
Дякуємо усім, хто долучився до нашої акції, за вашіі посмішки, позитивні емоції, творчий настрій та готовність творити прекрасне!

Відкрився дитячий психотерапевтичний кабінет в Центрі психосоціальної реабілітації НаУКМА!

12 грудня в Центрі психосоціальної реабілітації НаУКМА відбулось відкриття дитячого психотерапевтичного кабінету!
Розпочали святкову програму із прес-конференції, де виступили: Сергій Богданов, керівник Центру психічного здоров’я та психосоціального супроводу, Ірина Шведюк, керівник Центру психосоціальної реабілітації НаУКМА та дитячі психологи, фахівці Центру психосоціальної реабілітації НаУКМА – Оксана Залесська та Юлія Донець.

 

Продовжилась святкова програма майстер-класами із ліпки глиною та малювання для дітей та дорослих.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

До свята долучилась наша колега Юлія Ларіна, дитячий психолог, член Професійної Асоціації Дитячих Аналітичних Психологів ПАДАП, яка презентувала гостям свою книгу для дітей «Коли тобі буває сумно».

Також на святі були присутні представниці організації BABYSITTER4U, які допомагали нам у проведенні майстер-класів.

А завершилось святкування частуванням солодощами та обміном позитивними враженнями!