Категорія: Впевненість

Обережно: знецінення! Як боротися із приниженням почуттів та цінностей

Знецінення вшиті в наше повсякдення – навіть на «дякую» ми не задумуючись відповідаємо «немає за що». Але якщо ми замислимось, то зрозуміємо, що зробили щось корисне чи добре (а іноді це означає і «складне»), то чому ми говоримо, що нам це нічого не коштувало?

Знецінення (і самознецінення) – це настільки звична практика, що більшість людей час від часу, або навіть на постійній основі виявляються просто нечутливі до її розпізнавання в своїй мові і діях.
Знецінення - це захисний механізм, який працює за принципом приниження значущості почуттів, цінностей і успіхів інших людей або своїх власних. Знецінення, отримане в контакті з близькою людиною, - дуже неприємна річ, здатна зіпсувати стосунки і впливати на сприйняття людиною себе і свого життя.

Чим ближче емоційно людина, яка використовує знецінюючі висловлювання, тим менше фільтрів використовує наше несвідоме проти цієї інформації, і тим більшої шкоди це може нам завдати.

 

 

Що стоїть за знеціненням?

  • Відсутність контакту зі своїм “Я”: зі своїми здібностями, бажаннями, цінностями, потребами. Нерозуміння, неприйняття своєї цінності - викликає тривогу і біль у знецінювача, якщо він бачить досягнення інших.
  • Втрата почуття власних кордонів і кордонів інших людей. Саме мислення в стилі «люди повинні», вже стирає ці межі. Адже у кожного в житті свої цілі та завдання
  • Страх стикнутися зі своєю недосконалістю, дізнатися про свої помилки, нездатність до чогось, нерозвинені сторони.
  • Уникнення зіткнення зі своїм болем, образами, страхами. Або не сформована система ціннісних орієнтирів (в такому випадку людина ставить під сумнів цінність зовнішнього, спираючись на критерії: правильно -неправильно, вигідно - не вигідно)

В чому полягає небезпека знецінення?

  • Коли потрапляєш в «поле знецінення» - зникає бажання діяти, творити, реалізовувати себе, свої здібності, таланти. Тим більше, якщо це поле поширюється на професію, творчість, мистецтво, сфери діяльності людини.
  •  Знецінення може бути направлено на цінності іншої людини, її переконання, які допомагають їй в житті; на її світогляд, який дає їй стійкість. А також на свої здібності, можливості і на себе, як особистість взагалі. І так як знецінення, по суті, - це руйнування цінності, воно проникає в несвідоме і руйнує те, що є цінним, дорогим, важливим, те, що може бути підтримкою і опорою. «Поле знецінення» може позбавити людину сенсів, занурюючи її в нудьгу, а іноді і в відчуття безглуздості життя взагалі.

 

“МЕНЕ ЗНЕЦІНЮЮТЬ”

 

1. “Із цим би впорався буквально будь-хто”, “звичайно це не шедевр, але дуже непогано” 

Применшення досягнень/результатів/успіхів.
В таких ситуаціях важливо розуміти, що, можливо, з певних причин вашому співрозмовнику просто некомфортно слухати про ваші успіхи, через це він намагається знизити їх значущість. Ми всі іноді відчуваємо заздрість, і в якийсь момент від цього можемо вести себе некоректно. Хтось чутливий до теми успіху в особистому житті, когось хвилює власна фінансова неспроможність, і тому вона або він може нервово реагувати на розповіді про успіх у цих сферах.

Гру в «приниження успіхів» інколи використовують і батьки - зазвичай ті, що знаходяться в неусвідомленій конкуренції з дитиною, або ті, хто вважає, що завищення планки - хороша мотивація до прориву, продовжуючи “виховувати” таким чином.


"Для мене це успіх і я пишаюся цим".

Поясніть співрозмовнику, що ніякого «об'єктивного» успіху для всіх не існує, ви пишаєтеся своїми досягненнями і не дозволите принижувати їхню соціальну значущість.

На жаль, подіє ця фраза не на всіх. Але відсутність змін повинно послужити сигналом: у цієї людини, на жаль, підтримки і схвалення шукати не варто.

 

2. “Буває і гірше”

Згадки про те, що комусь зараз набагато гірше та вислови на кшталт “А в Африці діти голодують” - класика знецінювання. 
На справді ж причина в тому, що не кожна людина може бути в контакті з чужим болем, розчаруванням, образою. Такі вислови дозволяють вашому співрозмовнику дистанціюватися.
Проте, складними почуттями важливо і необхідно ділитися.


“Для мене це дійсно важливо, я дуже засмучен(ий)/(а).

Ви прямо говорите співрозмовникові, що відмовляєтеся вважати свої переживання малоцінними. Якщо він або вона готові вас почути, може вийти цілком конструктивний діалог про цінності, цілі і про те, як можна вирішити ваші проблеми.

 

3. “Ти занадто гостро це сприймаєш”


Дійсно, всі ми різні і хтось може бути більш чутливим до тих чи інших ситуацій. До того ж, у кожного трапляються періоди втоми, стресу, підвищеної дратівливості, коли зачіпає буквально все.

Тож для людей, які бажають зберегти хороші відносини, важливо вступати в діалог: намагатися дізнатися, що саме і чому засмутило співрозмовника.

 

 

“Я ЗНЕЦІНЮЮ КОГОСЬ”

Турбота про почуття іншої людини – це турбота і про себе. Знецінюючи інших, ми знецінюємо і себе. Ми так влаштовані, коли ми говоримо про іншу людину, наше несвідоме сприймає це на свій рахунок.

Часто знецінення відбувається в силу звички, стереотипу поведінки, страху проявити емоції або через бажання самоствердитися. Важливо відстежувати кожен з таких моментів, пам'ятати, що порівняння та знецінюючі висловлювання не несуть у собі нічого, окрім приниження і розчарування. Часто ми самі, не помічаючи того, будуємо відносини на знеціненні, і дивуємося, що відносини складаються не так, як нам би хотілося.

Кожен раз, коли хочеться знецінити чиїсь знання чи вміння, досягнення чи працю, варто замислитися: що мене злить? чому я хочу це сказати? може, я злюся через те, що не зміг щось зробити, а він зміг? що хтось зважився на якийсь вчинок, а я ні? 


“Я ЗНЕЦІНЮЮ СЕБЕ”

Знецінення - спроба захиститися від болю і проблем. Тому, щоб «прибрати» цей механізм захисту, треба сформувати інший.

  • Дозвольте собі бути недосконалим. Адже тільки ідеалізуючи себе і світ навколо, ми не можемо прийняти помилки і слабкості. Абсолютні величини (добрий - поганий, слабкий - сильний) - це ілюзія, яка є приводом до розчарування. Ми живі і тому в нас є все, і кожен помиляється, при цьому конкретна ситуація не говорить про особистість в цілому. 
  • Зупиніться. Усвідомте, що ви робите. Навіщо знецінюєте? Свідомо поверніть цінність собі. Опишіть свої позитивні якості, досягнення в різних сферах свого життя. 
  • Дозвольте собі відчувати. Перестаньте ділити почуття на хороші і погані. Кожен з нас, в різних ситуаціях, проживає різні почуття. І якщо зараз вам сумно, боляче, від ситуації, що склалася дозвольте собі в цьому бути. Не потрібно штучно бадьоритися. Блокування переживань тільки посилить ваш стан.

Ввічливе відстоювання своїх інтересів. Як розвивати асертивність?

Як часто ви опиняєтеся в ситуації, коли вам щось не подобається, ви відчуваєте невдоволення, але волієте змовчати і погодитись? Або в ситуації, коли вам щось не подобається і ви або одразу вибухаєте, або після того, як довго мовчали і накопичували у собі образи? Якщо ви впізнали в цих ситуаціях себе – вам варто познайомитися із поняттям асертивності.


Асертивність – поведінка, що поєднує внутрішню силу і доброзичливість стосовно оточуючих, вона характеризується відстоюванням своїх інтересів та прав із повагою до прав та інтересів інших.
На відміну від агресивної поведінки, в якій людина ставить свої потреби вище за потреби інших і провокує конфлікти, і пасивної поведінки, в якій людина ставить потреби інших вище за свої, дозволяючи іншим порушувати власні права, – асертивність передбачає партнерство, спілкування на рівних, і збереження відносин навіть у найскладніших ситуаціях.

 

 

Що включає в себе асертивність?

-здатність відкрито говорити про свої бажання та потреби;

-здатність сказати «ні»;

-здатність відкрито спілкуватися про свої позитивні і негативні почуття;

 -здатність встановлювати контакти, а також починати, підтримувати і закінчувати розмову;

-здатність хвалити і робити компліменти;

-здатність приймати компліменти і критику

  

 

Що нам дає асертивна поведінка?

  • Чим більше людина відстоює себе і діє в манері, яку вона поважає, тим вище її самоповага.
  • Шанси людини отримати від життя те, що вона хоче, збільшуються, якщо інші розуміють, чого вона хоче, і те, що вона захищає свої права і потреби.
  • Якщо людина прямо висловлює почуття невдоволення, то негативні емоції не накопичуються. Не відчуваючи хворобливого почуття сором’язливості і тривоги, і не витрачаючи сили на самозахист, людина відчуває себе спокійно і вільно.

 

 

Ось декілька способів розпочати асертивну комунікацію:

  1. Визначте чого ви хочете/що вам потрібно/що відчуваєте. Усвідомте, що ви маєте право на ці бажання, потреби, почуття.
  2. Говоріть спокійно, не обороняючись. Звертайте увагу на тон і гучність голосу
  3. Використовуйте «Я -висловлювання» ( “Я…”, “Я люблю/хочу…”, “Я не хочу…”) – беріть на себе відповідальність за власні думки, почуття та потреби.
  4. Уважно слухайте співрозмовника, відповідайте йому тільки після розгляду його точки зору. Майте на увазі, що існує багато різних думок. 
  5. Зверніть увагу на свою невербальну поведінку. Підтримуйте зоровий контакт із співрозмовником, але не надто пильний
  6. Підтримуйте відкриту позу: корпус і обличчя повертайте до співрозмовника, не схрещуйте рук та ніг. Дайте співрозмовнику відповідний простір, але не відступайте
  7. Висловлюючи потребу, будьте чітким та конкретним у формулюваннях. Наприклад: ЗАМІСТЬ: «Ти ніколи не прибираєш в нашій квартирі», СПРОБУЙТЕ: «Я був би вдячний, якби ми обидва постаралися тримати нашу квартиру в чистоті».
  8. Пам’ятайте, що ви маєте право сказати “НІ”. Встановлення обмежень на вимоги до вашого часу, участі або енергії – важливі навички, які потрібно мати або здобути.

 

Стратегії асертивності:

Зламана платівка. Будьте наполегливим і повторюйте знову і знову, чого ви хочете, не дратуючись і не підвищуючи голос. Дотримуйтеся своєї точки зору

– Корисна інформація. Навчіться слухати співрозмовника і зчитувати інформацію, яку він вам дає. Вона дозволить вам наводити аргументи, спираючись на озвучені співрозмовником фрази.

– Розкриття інформації. Асертивно розкривайте інформацію про вас – про те, що думаєте, відчуваєте і як ставитеся до інформації, яка йде від співрозмовника.

– Затемнення. Ця техніка допоможе впоратися з критикою стосовно вас. Не заперечуйте критику і не йдіть в контратаку.

– Погодьтеся з правдою. Знайдіть в критиці те, що є правдою і погодьтеся саме з цією частиною сказаного.

– Погодьтеся з тим, що виникло непорозуміння.

– Погодьтеся в принципі. Скажіть: «Це має сенс».

– Заперечуйте невірні висновки. Асертивно реагуйте на неточності і логічні помилки.

– Виробіть компроміс.

 

Для людини, яка хоче жити повним життям, розвиватися, бути вільною, самодостатньою, впевненою в собі – асертивність є абсолютною необхідністю.

 

Бажаємо вам успіхів і набуття нових корисних навичок!

Плейбек-перформанс: побачити свою історію очима стороннього глядача

Майже два роки Центр психосоціальної реабілітації НаУКМА  співпрацює з Київським плейбек-театром “Поза часом”.

Проведення плейбек-перформансів стало доброю традицією в нашому Центрі, яка прийшлась до душі багатьом нашим відвідувачам. Тож сьогодні хочемо розповісти вам про ПЛЕЙБЕК трошечки більше.

Плейбек-театр “Поза часом” – це 5 акторів, щиро закоханих у свою справу.

Наталія Вайнілович – акторка та ведуча перформансів плейбек-театру “Поза часом”

 

“…що для мене найцінніше в плейбек-театрі? що там все правда! справжні історії, емоції…очі твої-очі партнера… спільний рух…”

 

 

 

 

ПРО ФОРМАТ ПЛЕЙБЕК-ПЕРФОРМАНСУ:

Плейбек-театр – це різновид інтерактивного театру імпровізації за мотивами особистих історій присутніх на перфомансі глядачів.

Плейбек-театр виник у США у 1975 році, на сьогодні існує у 65 країнах світу. Його часто використовують як інструмент соціальних змін. Комплексний соціально-психологічний ефект, який відчуває на собі група, пояснюють концептом “наративної ретикуляції”, запропонованим автором ідеї і засновником плейбек-театру Джонатаном Фоксом.

Плейбек-перформанс дозволяє побачити свою історію зі сторони і усвідомити щось нове, виявити в ній нові взаємозв’язки і ресурси. Плейбек допомагає відчути спільність з іншими людьми

 

Діяльність плейбек-театру “Поза часом”:

Київський плейбек-театр “Поза часом” входить до міжнародної мережі плейбек-театрів IPTN. Його засновники й учасники є плейбек-практиками, сертифікованими Центральною Європейською школою плейбек-театру.

Діяльність плейбек-театру не обмежується перформансами. Актори театру проводять навчальні курси з плейбеку,  навчають людей імпровізації, як працювати з емоціями, влучно виражати свої думки, чути партнера по сцені та багато чому іншому.

Плейбек-театр «Поза часом» бере участь у багатьох соціальних проектах і працює з багатьма соціальними групами. Також актори театру заснували інклюзивну театральну студію, учасниками якої в тому числі  є люди з інвалідністю.

 

Співпраця плейбек-театру з Центром:

За час нашої співпраці актори плейбек-театру відтворили близько сотні історій відвідувачів Центру. Вимушені переселенці, учасники АТО, студенти, викладачі,  та інші знайшли місце, де їхні історії оживають та надихають глядачів до роздумів, співчуття, близькості та відкритості.

Ось що пишуть наші відвідувачі про плейбек-перформанси театру “Поза часом”:

Юлія: «…Дякую, що настільки глибоко відчули та показали мене. Дякую за кожну історію, яку ви прожили разом з нами. Дякую за чудовіі емоції!…»

 

Катерина: «По-перше, вперше побувала на такого роду заході і моя історія чітко була відображена акторами. На виході я знайшла для себе відповіді на хвилюючі запитання.»

 

N: «Багато інсайтів, питань до себе. Дуже емоційно, атмосферно, тепло.»

 

Якщо ви ще не відчували на собі глибину та ресурсність плейбек-перформансів, ми чекаємо вас на майбутніх виступах театру “Поза часом” в нашому Центрі!

Говоримо про жіночність – зустріч з іміджмейкером Аліною Арлін

Жіночність. Це поняття знайоме усім, та кожен розуміє його по-своєму.
Саме про жіночність та жіночний імідж ми говорили 25 січня на зустрічі з іміджмейкером Аліною Арлін.
На думку Аліни, кожна жінка є гарною і жіночною, варто лише підкреслити її індивідуальність і найкращі риси.
“Жінкою не народжуються, жінкою стають”. (с) Сімона де Бовуар – саме цю цитату приводить в приклад ведуча.

І в роботі над іміджем кожна складова є рівноцінною.
То з чого ж власне складається імідж?
Більшість людей, говорячи про імідж, згадують лише зовнішній вигляд: одяг, аксесуари…
Та імідж – поняття більш глибоке.
Імідж (від англ. image – образ) – це наше відображення в очах інших людей. Він включає в себе не тільки зовнішній, а і внутрішній світ людини: настрій, особливості характеру, те, який посил  несе в собі людина, ЩО хоче показати оточуючому світу. Тому дуже важливою є увага і турбота про себе – це наповнює і гармонізує наш внутрішній світ.
А те, що ми вдягаємо, що розповідаємо про себе у соціальних мережах, що і як ми їмо, із ким спілкуємося,  чим цікавимося, які цілі перед собою ставимо – усі ці речі також справляють враження на оточуючих, формуючи наш імідж.

“Що мені сьогодні вдягнути?” – з цим питанням щодня стикається кожна жінка.
Для цього Аліна пропонує задати собі ще одне питання “Що я сьогодні хочу сказати оточуючим?”.
“Я приваблива, витончена, сексуальна, йду на побачення” – звичайно в такому разі туфлі на шпильках і сукня будуть як ніколи доречні.
“Я впевнена у собі леді, іду на ділову зустріч” – в такому разі впевненості вам додасть більш стійкий зручний каблук і брюки. Прямі лінії в образі додають впевненості.
Що ж до фігури – параметри не мають значення. Худорлява статура чи пишні форми – важливо лише дотримуватися пропорцій і не шукати у собі недоліків. Підкреслюйте свою індивідуальність і будьте у гармонії із собою. Адже саме ваші особливості і ваша індивідуальність – це та родзинка, яка притягує до вас увагу.

Ось такі висновки з нашої першої зустрічі з Аліною Арлін. Із нетерпінням чекаємо наступної зустрічі жіночого клубу в Центрі психосоціальної реабілітації, яка відбудеться 1 лютого о 18:00. Будемо дивитися кіно про жіночність і чуттєвість видатних жінок Голлівуду!

До нових зустрічей і нових вражень!

Відбулась мистецька громадська акція “Кольорова витинанка” в Центрі психосоціальної реабілітації!

27 та 29 грудня у приміщенні Центру психосоціальної реабілітації НаУКМА пройшла мистецька громадська акція для дітей та дорослих “Кольорова витинанка”.


Організатори акції: Центр психосоціальної реабілітації НаУКМА та Громадська організація “Школа громадської відповідальності” за фінансової підтримки Мальтійської служби допомоги та Німецької гуманітарної допомоги.

В рамках майстер-класу діти з батьками втілювали у паперових витинанках свої найзаповітніші мрії, заряджалися святковим духом найулюбленіших для кожного новорічних свят, занурилися у творчість і світ власних фантазій.
Дякуємо усім, хто долучився до нашої акції, за вашіі посмішки, позитивні емоції, творчий настрій та готовність творити прекрасне!